Скарбничка вихователя

Сценарій «З чого починається Батьківщина»

Мета заходу: Виховання любові до Вітчизни.

На столі - альбом «Батьківщина». Хтось із дітей перегортає і називає його сторінки.

Діти. 1-й. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.

2-й. Для людей відкрита наша хата біла,

Тільки б жодна кривда в ній не згоріла.

3-й. Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі,

Ведуча. Сьогодні ми з вами в нашій світлиці поведемо розмову про найдорожче серцю кожної людини - Батьківщину. Зробимо це у вигляді усного журналу.

Що таке Батьківщина?

Ведуча. «Кожна нація і народ створили десятки тисяч слів. Одні з них звучать вагомо живуть довго. Інші з часом стираються, темніють, як мідяки, і щезають з пам'ят людської. Але є слова, які можуть зникнути лише тоді, коли зникне сам народ, що створив їх. До таких належить прекрасне і просте слово - Батьківщина. Воно вічне, як вічний народ», - ці слова належать поетові В. Симоненку. Ми часто чуємо словосполучення «рідна земля», «рідний край». Що означають вони? Чому вони для нас найдорожчі? Послухаємо вірші.

Діти. 1-й.

Що таке Батьківщини?

Під віконцем калина,

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі,

Дуж руки у тата.

Під тополями хата.

Під вербою криниця,

В чистім полі пшениця,

Серед лугу лелека

І діброва далека,

І веселка на лісом,

І стрімкий обеліск...

2-й. Україно, земле рідна.

Земле сонячна і хлібна,

Ти навік у нас одна,

Ти, як мати, найрідніша,

Ти з дитинства наймиліша,

Ти взимку найтепліша -

Наша отча сторона,

3-й. Одна Батьківщина, і двох не буває.

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

Чи можна забути ту пісню, що мати

Співала малому, коли засинав?

Чи можна забути ту стежку до хати,

Що босим колись протоптав?

4-й. У рідному краї і серце співає,

Лелеки здалека нам весни несуть,

У рідному краї і небо безкрає,

І ріки - потоки, мов струни течуть,

Тут кожна травинка і кожна билинка

Вигойдують мрії на теплих вітрах.

Під вікнами мальви, в саду материнка,

Оспіван щедро в піснях.

5-й. Тут мамина пісня лунає і нині,

Й підхопили поля і гаї,

вечорами по всій Україні

Співають в садах солов'ї.

І я припадаю до неї устами

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

6-й. Одна Батьківщина, і більше не буває.

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

(Звучить пісня «Наша славна Україна»)

Ведуча. Отже, діти, Батьківщина - це наш рідний край, наша Україна. Це земля, на якій ми народилися, наші батьки, дідусі й бабусі, де поховані наші предки. Тому вона для нас - свята. Батьківщина - це найдорожче, найсвітліше, найрідніше, найкраще місце на землі, все те, що ми найбільше любимо і шануємо своїм серцем.

Ведуча. Україну часто називають Матір'ю. Батьківщина, як і мама, - одна, найрідніша. Вони для людини - як два крила у птаха, що дані для польоту. Батьківщина для нас починається з мами.

Матері... З першої миті життя схиляються над нами їхні обличчя. У тривозі й любові, в замилуванні й надії вдивляються матері у своїх дітей, сподіваючись і прагнучи щастя для них. Мама народжує не лише тіло дитини, народжує й душу. Разом з маминою колисаночкою в неї вливається ніжність і доброта. Дитина не розум маминих слів, але, як весняна земля, ловить рясний дощ, так і вона ловить лагідність з маминого голосу і стає ніжною, як квіточка, що простягає сво пелюстки до сонечка.

Батьківщина починається також із дужих батьківських рук, готових завжди підтримати, з мудрого батькового слова. Мати й батько - найдорожчі для нас люди. «Шануй батька твого і матір твою, щоб добре було тобі і довголітнім ти був на землі», - вчить Біблія.

Батьки... Все життя вони піклуються про нас, навіть тоді, коли ми вже дорослі, бажають нам добра і щастя, сподіваються, що ми будемо жити гідно серед людей і творити добро. Слово «Батьківщина» бере початок від слова «батьки». Подаруємо їм, нашим найріднішим, пісню «На калині мене мати колихала».

Ведуча. Рідна земля - це казковий світ дитинства і юності. Це невичерпне джерело, що все життя живить душу людини добром і світлом, куди б потім не завели її шляхи долі. І в тому дитинстві - рідна хата, наша берегиня. Біла хата у вишневому садку... Біла барва в Україні - символ чистоти, морального здоров'я, душевно краси.

У кожній українській родині найголовнішими були ідеали добра справедливості. Родина до родини - складається народ України. Українська хата - це колиска нашого народу, де творилася його журлива й оптимістична доля. Тому й уявляється українська хата величезною, де долівка - земля, стіни - гори ліси, а стеля - небо з зірками.

(Звучить запис - пісня у виконанні Н. Матвієнко «... Без коріння саду не цвісти...» На фоні музики ведуча читає далі слова»)

У цій хаті народжувались люди, вік вікували і помирали, щоб поступитися місцем прийдешнім поколінням. У ній корінь нашого роду, все довічне, як життя, святе, як мамина пісня. Той корінь - то наші предки, наша історія, наше минуле, без якого немає майбутнього. Як у пісні:

З роду в рід кладе життя мости,

Без коріння саду не цвісти,

Без устремління човен не пливе,

Без коріння сохне все живе...

Тож торкнемось серцем нашої історії.

Мій край - моя історія жива. Читець:

Є щось святе в словах «мій рідний Край».

Для мене - це - матусі пісня ніжна,

І рідний сад, від квіту білосніжний,

І той колисковий у тихім лузі гай.

Його сторія... В пій стільки гіркоти!

І тим рідний мечі ти, краю рідний,

Що вже назад поламані мости,

І день встає, як райдуга, погідний.

Ведуча. З гіркотою згадуємо минуле України. Історія кожного народу має героїчні й трагічні, щасливі й нещасливі сторінки. На долю нашого народу випало більше трагічних. Русь-Україна - наша предковічна прадідівська земля. Вона відома всьому світові багатими землями, хлібом-сіллю, піснею, добрими людьми. Так склалось, що споконвіку наші природні багатства були ласим шматком для сусідів. Вижити, вистояти в боротьбі проти їхніх зазіхань - було найголовніше для українців.

Звучить пісня «Рідний край».

Україна була весь час у ярмі. Багатства розграбовані, люди -поневолені..

Ведуча. Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьківщина має славн періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила найважч випробування і не скорилася. Довгим і тернистим був шлях до омріяної волі. І ось збулось. 24 серпня 1991 року Україну проголошено незалежною демократичною державою. Відроджується і мова, і культура, і традиції.

Ведуча. Важко знайти ніжні й сердечні слова, які не були б вже сказані про Вітчизну. Велика, священна і прекрасна любов до Батьківщини жила, живе і житиме в усіх чесних і щирих серцях.

Наша любов до рідної Вітчизни - творча любов. Патріот не той, хто вміє виголошувати пишні фрази, а гой, хто своєю копіткою, щоденною працею множить багатства рідної землі, прикрашає, перебудовує свою Батьківщину.

Ведуча. Ми прощаємося з вами. Дякуємо за добре слово і гарну пісню.

Творчий проект з патріотичного виховання “Люблю тебе, мій Харків”

МЕТА: Формувати уявлення про історію рідного краю, знайомити з історичними подіями, які відбувалися багато років тому. Розуміти їх важливість. Знати походження, назви свого міста, вулиць. Учити дітей орієнтуватись на території свого мікрорайону. Знайомити дітей з природою рідного краю її особливостями. Закріпити знання дітей про рослинний і тваринний світ свого краю. Ознайомити з парками, архітектурними пам’ятниками міста. Збагачувати активний словник дітей, розвивати спостережливість, мовленнєву активність, бажання, вміння передавати свої відчуття. Виховувати почуття гордості за своє місто, повагу до батьків, людей, що в ньому мешкають, інтерес до традицій свого народу.

“Мо рідне місто вивчаю – вже багато вулиць знаю”

1. Пізнавальна гра “Стежками нашого міста”. Виявити знання дітей про своє місто.

2. “Шлях до рідних” (вулиці, на яких мешкають рідні) – малювання схем вулиць.

3. Відкриття казкових майстерень: салон “Чарівний світ природи” (старша група) - виготовлення скульптур з природного матеріалу для улюблених куточків міста Дубна.

4. Відкриття фото-салону “Моє місто” (головні споруди та підприємства).

5. Актуальне нтерв’ю “За що я люблю рідне місто?” (сприяти бажанню ділитися своїми думками, міркуваннями).

“Природа окраса рідного краю”

1. Екскурсія до парку з метою з’ясування, які дерева ростуть в нашому краї.

2. Збирання матеріалу для гербарія.

3. Лялькова вистава “Цілющі корінці” (закріплення знань про рослини та квіти).

4. Вікторина для дітей “Зелені скарби України” («Щоб цілющі трави знати їх треба змалечку вивчати»).

5. Подорож-розслідування “Наші крилаті друзі”.

6. Оформлення книги скарг природи” (з метою з’ясування, яку допомогу діти можуть надати тваринам) .

7. Відкриття виставки “Наші домашні улюбленці” (малюнки, аплікації, фото).

“Мені серед людей зростати і я їх вчуся поважати”

1. “Сімейний фотоальбом” - сімейні реліквії.

2. “До бабусі на гостини”. Вивчення сімейних традицій нашого краю.

3. Конкурс на кращу розповідь про матусю (складають діти).

4. Складання макету родинного дерева (аплікація з тканини).

5. Скарбниця відкритих думок “Чи легко бути ввічливим?”.

6. Драматизація казки “Невиховане мишеня“.

7. Подорож до країни Брехляндії “Чому діти говорять неправду?”.

“Про сиву давнину нашого міста”

1. Екскурсія до Харківського Історичного музею з метою ознайомлення з історією нашого міста. 

«Ігри патріотів»

Мета: Формувати та розширювати уявлення про історичне життя України, державну символіку.

Розвивати зв’язне мовлення, логічне мислення, вміння аналізувати, виховувати любов до рідного краю, шанобливе ставлення до своєї країни.

Розвивати творч здібності.

Ведучий: Вітаємо всіх на іграх патріотів.

Музичний керівник: Візьмемось за руки,

Залишивши турботи,

Візьмемось за руки,

Відкривши серця,

Візьмемось за руки,

І на іграх патріотів,

До перемоги разом,

Ітимемо до кінця.

Ведучий: Батьківщина”.

Що таке Батьківщина?

За віконцем калина,

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата,

Під вербою криниця,

В чистім пол пшениця,

Серед лугу лелека,

І діброва далека.

1-ша дитина: Україна – це наша земля зі славною сторією народу.

2-га дитина: Україна – це рідна мова, мальовнича природа, талановитий народ.

3-тя дитина: Україна це велика незалежна держава в Європі.

Пісня Українські діти”.

Ведучий: Ось і перше завдання:

Відповіді дітей на питання.

1. Назва нашо держави?

2. Столиця України?

3. Символічний знак держави?

4. Полотнище сине-жовтого кольору?

5. Народ України?

6. Урочиста пісня?

7. Країна, де ти народився?

Танок “Рушники”.

Дитина: Любіть Україну

У сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу й молоду,

І пісню солов’їну.

Ведучий: Добре, ось і друге завдання:

Згадаймо прислів’я про Україну:

- Кожному мила своя сторона.

- Де рідний край, там і під ялиною рай.

- Людина без Батьківщини як пташка без крил.

- Батьківщина славить тих, хто працює.

- У рідному дом вода солодка.

Музичний керівник: Молодці. А тепер, діти, музичний конкурс. Вам потрібно проявити музичні здібності. Я роздаю вам квіточки, а ви послухайте пісню, згадайте її назву, у кого символічно зображений зміст пісні, вплете її в музичну ромашку.

Пісні. Жук.

Калина.

Рушник.

Листочки.

Ведучий: А зараз послухайте легенду:

Зустрілись якось кілька людей і почали сперечатися, яке найкраще слово в світі:

- Здоров’я, - мовив хворий.

- Ні, молодість, - сказав старий.

- Найкраще хліб, - відповідав жебрак.

- Перемога, - сказав стрілець.

- Воля, - сказав ув’язнений.

- Ні, правда, - сказав мудрий.

Аж тут із куточка обізвалася сирітка:

- Найкраще у світі слово …..

Як ви думаєте, яке слово сказала сирітка ?

Відповіді дітей.

Ведучий: Найкраще у світі слово “МАМА”. Мама найдорожча людина у світі. А чи знаєте ви, що нашу країну ми теж називаємо мамою? Говоримо про неї лагідно Ненька-Україна”.

Діти по черзі. Усі ми тут одна родина

І наша мати Батьківщина.

Ми пам’ятаємо Шевченка

Та гідну славу козаченьків.

Бо кожен з нас - землі дитина

Що зветься гордо - Україна.

Підведення підсумків.

До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:

• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);

• формування духовно-моральних взаємин;

• формування любові до культурного спадку свого народу;

• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;

• почуття власної гідності як представників свого народу;

• толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

В гостях у бабусі Василини

( Заняття з краєзнавства для дітей старшого дошкільного віку)

МЕТА. Поглибити і розширити знання дітей про гуцульське житло, предмети побуту та їх призначення; розвивати інтерес до історії українського народу; виховувати повагу до народних традицій.

СЛОВНИК: долівка, полумисок, кочерга, коцюба, кофичка, берівка, корито, дійничка, маслєнка.

ОБЛАДНАННЯ: приміщення, оформлене як гуцульська хата, посуд (миска, полумисок, макітра, глечик, кофичка, берівка, дійничка, маслєнка, дерев’єні ложки), запис пісні «Смерекова хата».

Хід заняття

Вихователь. Діти , мене вже давно запрошувала до себе у гості бабуся Василина. Давайте підемо до неї.

(Звучать запис пісні «Смерекова хата». Діти заходять до зали. Назустріч їм бабуся Василина. Вітаються).

Бабуся. Заходьте, гості дорогі! Я дуже рада вас бачити у своїй хаті. Як говорить народне прислів’я: веселий гість – хаті радість. Ось і я хочу, щоб у мене в хаті було радісно від ваших голосів. Сьогодні я запрошую вас у мандрівку по своїй оселі. А ви знаєте, як називається моя оселя? (Хата).

-     Діти, для чого будується хата? Але хата не тільки місце проживання. У кожній хаті є свої життєві правила, звичаї, традиції. У кожній хаті повинні бути спокій і любов. У таку хату і гостей йдуть із радістю.

-         Діти, а на чому ви стоїте? (На підлозі). Так. Але колись у сільських хатах не було підлоги, а просто була земля, сильно втоптана, змащена зверху глиною. І називалась вона долівкою. На долівці лежали домоткані доріжки, ось такі як у нас. Погляньте, які вони яскраві, різнобарвні, смугасті. Я їх сама виткала.

 -     Як ви думаєте, чим відрізняється долівка від підлоги? Правильно, долівка – земляна, підлога дерев’єна. Якщо покрити долівку дошками. То вона стане підлогою.

 -   Діти, а що в мене в кімнаті велике, майже півхати займає? Правильно, це піч. Для чого вона потрібна? (Варити їсти, пекти хліб, пиріжки…).

 -   Що можна сказати про піч,яка  вона? (Красива, розмальована, тепла, велика, щедра, годувальниця). Так, ви гарно сказали, що піч -  це годувальниця. Ось тому всі люди в селі завжди шанобливо ставляться до печі. Біля печі не можна лаятися, сваритися, брехати, бо тоді страва з печі буде не смачна. Про піч складають прислів’я, приказки, пишуть у казках. Пригадайте, які ви знаєте казки, в яких згадується про піч. («Гуси-лебеді», «Мороз Іванович», «Летючий корабель», «Івасик-Телесик»).

-   Молодці , багато казок знаєте. Може хтось з вас і приказки знає про піч? (Яка піч, така і господиня.  Не намащена в хаті піч – все одно, що невимита дівчина.)

Вихователь. Бабусю,а що це у вас під піччю лежить?

Бабуся. Це мої помічники. Вони допомагають мені поратися біля печі. Ось це коцюба. Це знаряддя для перемішування в печі палива та вигрібання з неї жару. А ще в мене є кочерга. У кочерги довгий дерев’яний держак, а на кінці прибита дощечка. Вона потрібна для того, щоб вигрібати попіл з печі, перед тим, як в піч саджати хліб або пиріжки для випікання.

- Моя бабуся розповідала, що раніше не було сірників,а тому вогонь у печі дуже берегли. Вогонь - це щось світле, магічне. Коли в печі все зварилося, вогонь перегорів і залишився тільки жар, його підтягували коцюбою в бокову пічурку. На цей жар насипали побільше попелу і так залишали до наступного ранку. Вранці  пересовували жаринки з попелу знову  в піч, клали на них сухі дрова і розгортався новий вогонь. Біда була, коли вогонь згасне. Треба було бігати до сусідів і просити жару. Тому кожна господиня оберігала свій вогонь, як найдорожче.

Вихователь.  Діти,ви запам’ятали,  які в бабусі є помічники біля печі? (Коцюба, кочерга).

-         Що бабуся робить коцюбою?

-         Для чого потрібна кочерга?

-         Для чого люди берегли вогонь у печі?

(Без вогню не можна зварити їсти, вогонь обігріває хату, а раніше за допомогою вогню хату ще й освітлювали).

Бабуся.  Ану відгадайте мою загадку, любі діти.

Він усіх до себе манить.

Всіх збирає навкруги.

Борщ на нього й кашу ставлять,

Ще й духмяні пироги. (Стіл).

Правильно, молодці. Вмієте загадки відгадувати. Стіл у хаті завжди стоїть у найсвітлішому місці. А кругом столу що стоїть?(Лавиці). Стіл у хаті – це годувальник. За ним збиралася вся родина. Діти, чим накритий стіл? (Вишитою скатертиною).

 -  А що лежить на столі? (Хліб, накритий вишитим рушником). Хліб на столі – це наша українська гостинність. Який би подорожній не зайшов до хати, його завжди пригостять. Нагодують і напоять чистою джерельною водицею. Ось і мій хліб чекає на дорогих гостей і запрошує вас, діти, сідати до столу. (Діти з вихователем сідають до столу).

-   Діти, а такими ложками ви  їсте в дитсадку, вдома? (Бабуся показує дерев’яні ложки).

-   Чим же вони відрізняються?(Ми їмо металевими, а у вас дерев’яні).

-     Усі ці ложки зробив мій дід Панас. Дід вирізав ложки з деревини груші, яблуні, берези.

-   Погляньте, які вони різні: велика і вузенька – варення розмішувати; велика і глибока – борщ та зупу насипати; середньої величини – щоб їсти.

Вихователь. Бабусю, а де у вас миски стоять?

Бабуся. Миски стоять на полиці. Вона у мене висить на стіні. Це щоб зручно було брати посуд. Діти, погляньте, що ж це таке – “полиця”? Так, це полички для посуду. Давайте розглянемо миски. Які стоять у мене на полиці. Ось ця миска глибока, вона призначена для перших страв, молочної каші. А це – полумисок (показує) – це посуд не такий глибокий, але його використовують і для перших, і для других страв. З чого цей весь посуд зроблено? (З глини). Так, це посуд глиняний. Він дуже красивий, розмальований, з нього приємно їсти.

-    Діти, а ви знаєте, що це за посуд? Як він називається?(Глечик). А звідки ви знаєте , що це глечик? (Для молока, води). Що ми можемо сказати про глечик, який він? (Високий, глиняний, красивий).

Вихователь. Діти, то який є у бабусі глиняний посуд? (Миски, полумисок, глечик).

Бабуся. А тут, дітки, у мене на лавиці стоїть посуд, зроблений з дерева. Ось, подивіться, як його багато. Зараз я вам розкажу  про нього, для чого він використовується.

-  Ми вже з вами бачили, що є миски з глини. Колись робили і миски з дерева. Вони називаються – коритце, якщо воно маленьке, а якщо велике – корито. В маленьких коритцях наливали молоко, місили тісто на пироги, тобто використовували як сучасні миски. А у великому кориті місити тісто на хліб. В таких же коритах купали маленьких дітей.

-  Це – кофичка. Ця посудина використовується для того, щоб у неї насипати гуслянку. Ви знаєте, що таке гуслянка? З чого її роблять? Гуслянка з кофички дуже смачна. Колись гуслянку в кофичці брали з собою на сіно, і як би на вулиці не було жарко, гуслянка в ній зберігалася прохолодною.

 -  А ось це – дійничка. Вона виконувала роль відра, в неї доїли корову, козу. Діти. А які молочні продукти можна отримати з молока. (Гуслянка, бринзу, творог, сметану, масло).

-    Це, діти – маслєнка, давній пристрій для того, щоб виготовляти масло. Сюда насипали сметану, вставляли дерев’яну паличку з дерев’яною сіточкою, накривали міцно кришечкою і збивали масло. (Показує).

-     А що це таке, як ви думаєте? Цей посуд називається берівка. В цій берівці давно зберігали бринзу, гулянку, солонину, м'ясо.

Вихователь.  Діти, то ви запам’ятали, як називається посуд з дерева? (Корито,коритце, кофичка, дійничка, маслєнка, берівка).

Бабуся. Діточки, а ви не зголодніли? Я вас хочу пригостити. Подивіться, що це за посудина у мене в руках? Ми сьогодні про неї не говорили. Ця миска має назву – макітра. Вона зроблена з глини. В ній труть мак на пироги, завиванці. А також, коли варять пироги, то вибирають їх у макітру. Ось і я, знаючи, що ви до мене прийдете у гості, наварила пирогів з сиром. Ану, швиденько за стіл пригощатися пирогами.

(Діти смакують пироги, а бабуся їм приспівує:

Їжте, їжте, не цурайтеся,

Ви у мене пригощайтеся.

Вареники непогані,

Вареники у сметані.

Їжте, дітки, доїдайте,

Здоровенькі підростайте.)

Бабуся. У чому я вам принесла вареники? (У макітрі).

-  А в що я вареники наклала? (У полумиски)

-   Молодці, все запам’ятали.

     Ось така у мене хата,

     Чим багата, тим і рада.

Вихователь. Хата господинею красна.

Дитина. Ліс красен грибами, а хата пирогами.

Бабуся. У своїй хаті і кути помагають.

Вихователь. Тож, бабусю, гарно дякуємо за гостину.

Бабуся. Дякую і вам щиро. Бачу і ви рідної мови та звичаїв не цурайтесь. Молодці. Як моя бабуся говорила «без старого не буде і нового». Тож пам’ятайте, як жили ваші діди-прадіди. Для вас, дітки. У мене є великий секрет. Приходьте ще в гості і я вам його відкрию.

(Під музику «І в вас, і в нас хай буде гаразд» діти пригощаються і виходять з світлиці).

Мій прапорець

(Комплексне заняття для дітей раннього віку)

Тема. «Мій прапорець»

Мета. Продовжувати  вчити  розуміти та поважати  символи України; закріплювати навички розрізнення кольорів та поняття «один» та «багато»; активізувати словник дітей словами: прапор,синьо-жовтий.Вправляти дітей у малюванні горизонтальних ліній за допомогою губки; викликати у малят радість від творчої роботи. Виховати повагу до символів  України

Обладнання:лялька – українка Таня, український прапорець, прямокутні смужки синього та жовтого кольору, аркуші паперу,гуашеві фарби. губки,серветки.

Хід заняття.

Чути стук у двері.

Вихователь: Хто ж  це до нас прийшов?

 Діти: Лялька - україночка  Таня.

Вихователь:  Давайте привітаємося  з лялькою – українкою Танею.

Діти вітаються.

Подивіться, діти , що принесла нам лялька Таня?

Діти: Прапорець .

Вихователь : Так,це український прапорець.

Синьо-жовтий прапор маємо:

Синє — небо, жовте — жито;

Прапор цей оберігаємо,

Він — святиня, знають діти.

Вихователь. Давайте розглянемо  прапор. Які кольори ви бачите на ньому?

Діти: (Синій, жовтий)

Пограємо в гру «Знайди і покажи колір». А лялька- україночка  Таня буде уважно слідкувати, чи ви правильно знаходити колір.

Гра «Знайди і покажи колір»

Мета:  вправляння в розрізненні кольорів,  розвиток пам’яті, мислення.

Обладнання: прямокутні смужки синього та жовтого кольорів

Хід гри.

Вихователь називає колір, діти піднімають  смужку відповідного кольору.

А зараз я пропоную вам з двох кольорових  смужок викласти прапор нашої держави України.

Діти викладають прапорці.

Вихователь. Молодці! Скажіть , скільки стало в нас прапорців?

Діти:Багато.

Вихователь. А скільки прапорців принесла нам лялька – українка  Таня?

Один .

Вихователь. А ви хочете, щоб в нас стало ще більше прапорців?

Діти: Так.

Вихователь. Я пропоную вам намалювати прапорці, а лялька – українка Таня буде спостерігати, як ви малюєте прапорці.

 Запрошую вас сісти за столики і уважно подивитись, як я буду  малювати прапорець. Сьогодні ми будемо  малювати прапорець губкою .  Пригадаймо, які кольори має наш прапор? Отже, ми будемо малювати синьою та жовтою фарбами. Для цього нам потрібно спочатку  взяти в праву руку губку, вмокнути  його в синю  фарбу та провести широку смужку. Потім витерти серветкою пальці, руки. Взяти іншу  губку, вмокнути  її  в жовту  фарбу і під  синьою смужкою провести  жовту смужку. Витираємо пальчики серветкою.

Але перш, ніж почати малювати, ми повинні підготувати свої пальчики .

Пальчикова гімнастика.

Іде дівчинка гарненька,

(діти беруться долоньками за щічки,похитують головою)

В неї личко рум’яненьке.

(діти обводять долонькою навколо обличчя)

Рученьки маленькі.

(роблять кругові рухи обома долоньками)

Пальчики вправненькі.

(перебирають розставленими пальцями)

Ніженьки прудкі,

(стукають долонями по колінах)

Ніженьки стрункі.

(стукають подушечками пальців по стегнах)

Діти малюють , вихователь  з лялькою – українкою Танею  індивідуально надає допомогу чи пояснення в разі необхідності.

Вихователь. Давай,  лялько - українко Таню, подивимось, як намалювали діти прапорці.

Вихователь з лялькою оглядають малюнки.

Вихователь. Молодці! У нас сьогодні в гостях була лялька – українка Таня, яка принесла нам український прапорець. Ми його розглянули та намалювали. Ми з вами  живемо в Україні і в нас є наш  синьо – жовтий Державний прапор України .

"ХЛІБ – УСЬОМУ ГОЛОВА"

(заняття для дітей середньої групи)

Мета: дати уявлення про хліб, давній звичай ставлення до хліба, як його готують. Прищеплювати шанобливе ставлення до хліба, звертаючись до народної мудрості. Викликати бажання навчитися самим пекти хліб.

Матеріал: хліб, інші хлібні вироби, рушник, колоски, борошно, сіль, цукор, яйця, дріжджі, маргарин, молоко, вода, дріжджове тісто, приладдя для розкачування тіста, вірші.

Хід заняття

      - Діти, подивіться, як гарно у нас сьогодні прикрашений стіл. Що ви бачите на столі? (Вишитий рушник, а на рушнику хліб, на тарілці бублики, пиріжки, колоски пшениці у вазі). Чи цікаво вам, про що ми будемо сьогодні вести бесіду? От відгадайте загадку, і ви дізнаєтеся, про що буде наша розмова.

Він і чорний, він і білий,

І завжди він загорілий,

Як до столу ми йдемо,

То без нього не їмо.

- Так, це пахучий, рум’яний хліб. Ми зустрічаємося з хлібом щодня. Без хліба не обходитться ні буденний, ні святковий стіл. Згадайте, які приказки про хліб ви знаєте. (Нема хліба – нема обіду.  Хліб – усьому голова. Не всі землю орють, але всі хліб їдять.)    

      З давніх часів батьки навчали дітей своїх традицій – берегти хліб. Хліб завжди був не тільки їжею, але й окрасою на різних святах і обрядах. На Великдень випікають круглі калачі – паски. На Різдво також обов’язково печуть круглий хліб – коровай (киричун, крайчун). А ще печуть пиріжки, пампушки, пироги з різною начинкою. Жодне весілля не обходиться без пишного короваю. Отже, діти, до хліба треба ставитися з великою пошаною, берегти кожну крихітку, бо для того, щоб ми мали хліб на столі, треба вкласти багато праці. Спочатку треба виростити зерно, потім переробити зерно на борошно, а тоді вже пекти хліб. Послухайте, як гарно написано про хліб в оповіданні Т.Коломієць ”Хліб”.

Принесли хліб.  На столі поклали. Пахучий, теплий ще. Із шкоринкою золотавою. Це від вогню позолота в нього.

Та не тільки від вогню. Золоте зерно на борошно мололи. А зерно в золотому колоску на стеблині золоченій гойдалося, срібною росою вмивалося. Золоте проміння сонячне в себе ввібрало. Від сонця позолота в хлібі. Та чи тільки від нього?

  Золоті роботящі руки зерно у ріллю посіяли. Урожай доглянули й зібрали. Роботящі руки зерно змололи… хліб спекли. Роботящі руки в дім його принесли, на вишивану скатертину поклали.

   І лежить на столі хліб, теплий, пахучий, руками роботящими подарований. Лежить ясний, як сонечко, і ніби промовляє: “Любіть мене, шануйте, їжте та здоровими будьте”.

-                     З чим порівнюється хліб у цьому оповіданні? (Із золотом, із сонечком). Як сказано в оповіданні – якими руками вироблений хліб? (Роботящими, золотими). Давайте повторимо, які слова ніби промовляє хліб до нас? (Любіть мене, шануйте, їжте та здоровими будьте). А чи любите ви хліб та хлібні вироби? Як треба ставитися до хліба? Які ще вироби з борошна ви знаєте? (Пиріжки, бублики, булочки, пампушки, вареники, галушки, млинці, оладки, різні тістечка). Діти, а яка гарна традиція, пов’язана з хлібом, існує в Україні? (Зустрічати дорогих гостей хлібом-сіллю на вишитому рушнику).

     - Діти, а чи бачив хтось із вас, як печуть хліб? Може хтось допомагав мамі чи бабусі пекти хліб? (Розповіді дітей).

     - Хто розкаже вірш про славну традицію випікання хліба?

У нас здавна

Є традиція славна:

Воду брати з чистої криниці,

Муку з ярої пшениці,

Руками добрими замісити

І гостей короваєм пригостити.

- Хто скаже, які продукти треба взяти для того, щоб спекти такий гарний хліб, як у нас на рушнику? (Борошно, яйця, цукор, сіль, молоко, воду, дріжджі, маргарин). Так, діти, ось тут перед вами всі ці продукти, які ви назвали. Всі ці продукти треба змішати, замісити тісто на дріжджах, тісто поставити в тепле місце, щоб підійшло. Коли тісто підійде, з нього формують хліб, пиріжки, булочки. Подивіться, діти, ось у цій мисці я замісила тісто на дріжджах. Воно вже й підійшло. Ми зараз з вами зробимо пишний коровай. Чи будете ви мені допомагати? Помиємо гарно руки і приступимо до роботи.

(Вихователька розкачує тісто на основу, а діти виготовляють прикраси на коровай: розкачують довгі палички, потім розплескують їх пальчиками, стеками роблять надрізи колосочком; плетуть косичку, прикрашають коровай. Коровай відносять на кухню пекти).

  - Діти, щоб наш коровай гарно спікся, давайте заведемо хоровод “Калач”.

Я печу, печу, печу                     Випікайтесь, калачі,

Діткам всім по калачу.                У натопленій печі

Зверху маком притрушу,              Буду всіх діток скликати,

В піч гарячу посаджу.                 Калачами частувати.

      - Хліб завжди був у великій пошані у людей. Недарма є багато віршиків, пісеньок, потішок, де говориться про хлібні вироби. Ми з вами знаємо такі віршики. Давайте розкажемо їх.

1.  Ой смачні, ой смачні                  3.  Летів горобейчик:

Бублики у Тані.                              – Джив, джив, джив!

Медяні, запашні,                             Де мені сісти?

З маком, ще й рум’яні.                      – На печі.

2.  Не плач, дитинко, не плач,.             – Що ж мені їсти?

Принесе киця калач.                        – Калачі.

 - Молодці, діти. А які казки ви знаєте, де згадуються вироби із борошна? (“Колобок”, “Півник і двоє мишенят”, “Червона шапочка”). Чи сподобалося вам сьогоднішнє заняття? Що ми сьогодні робили? Сьогодні на полуденок ми будемо їсти коровай, який самі приготували. А зараз пограємося в гру “Хлібчик”.

(Підсумок заняття)

Народна гра «Їду, їду»

Мета: Виховувати в дітей спритність і кмітливість.

Реквізит: паличка - «кінь» для Вершника, батіжок.

Хід гри: Обирається Вершник. Для всіх інших дітей малюють крейдою на долівці невеличкі кружальця, які можна розмістити в коло або розкидати в різних місцях кімнати на значній відстані один від одного.

Діти, взявшись за руки, ходять у колі то в один, то в другий бік (або рядком з різними зиґзаґами та поворотами) й співають пісню:

Їду, їду, батіжком коня підганяю,
На вороному коні вітра доганяю.
Як проїхав чисте поле, мусив з коня злізти,
І коневі вороному мусив дати їсти.

Під пісню Вершник «їздить» по кімнаті на «коні». По закінченні пісні Вершник стає на якесь кружальце, решта учасників розбігаються по кімнаті: кожен шукає вільне кружальце, щоб стати на нього. Хто залишається без кружальця, той бере паличку («коня») і батіжок у колишнього Вершника, виходить на середину кімнати, і гра починається спочатку.

Гра «Іваночку, покинь схованочку»

Мета: Розвивати спритність, швидкість бігу.

Хід гри: Обирається Іванко. Повертається до стіни обличчям. Діти стають гуртом і промовляють:

Іваночку, Іваночку,
Покинь свою схованочку.
Раз, два, три - кого схочеш,
То злови.

Діти тікають, Іванко їх ловить.

Гра «Сімейка»

Мета: Закріплення лічби; узгодження слів та рухів.

Хід гри: Діти стоять у колі. Обирається Омелько. Йому одягають бриль. Розподіляють ролі між іншими дітьми, які по черзі заходять у коло до Омелька. Усі разом промовляють слова:

У нашого Омелечка
Невеличка сімеєчка:
Тільки він та вона,
Та старий, та стара.
Та Іван, та Степан,
Та Василь, та Панас.
Та той хлопець, що в нас.
Та дві дівки косатих,
Та два парубки вусатих,
Та дві Христі в намисті,
Та дві ляльки в колисці.